Описание
Всім привіт! Хочу розказати свою маленьку але досить цікаву історію.Історію мого Життя.Перш ніж розпочати я хочу розповісти трішки про себе.Мене звати Валера народився, в маленькому але досить мальовничому містечку яке має назву Турка.Це містечко розташоване в долині Карпат над річкою Стрий.В цьому містечку я виріс ,і провів своє дитинство.Коли мені виповнилось 14 я вирішив заробляти сам на себе,батьки були шоковані що в таких роках я вирішив працювати.В своєму житті я прагнув досить багато речей здобути котрих я і здобув.В такому молодому віці я працював заграницею,простим робочим,на будівництві.Між робітниками я був наймолодший але це не мішало мені,хоча старші знущались з мене.Кожного дня я повертався і не відчував свого тіла настільки все боліло що це передати словами неможна.Але через деякий час я змінив місце роботи,і це було просто надзвичайно це був Луна-парк.Довгі роки я затримався в цьому райському містечку.Кожний з нас це слово розуміє зовсім інакше,як ці що пропрацювали в ньому.
Луна-парк-це моя друга домівка в котрій завжди раді бачити мене,переїдаючи з міста в місто,ти зустрічаєш досить багато різних людей з котрими приємно спілкуватись,зустрічаєш нових друзів,нове Кохання.Довгий час я закохувався,але потім розчаровувався.Довгий час я нікого немав поряд,щоб поділитись своїми думками,родина була від мене досить далеко,а по телефоні не розкажеш всього.Та одного разу я зустрів дівчину з котрою хотів розділити все,але на жаль цього не сталось.Ось ще трішки і був би рік від цього часу коли я посправжньому покохав,зустрів єдину.Минулого року я закохався не повірити але тут,саме тут,в контактах,закохався в образ дівчини котра жила недалеко від мого містечка.Коли я це відчув я був від щастя на сьомому небі,але в той час мене проігнорували,але я непадав духом як і зараз.Я мріяв зустріти її,і бути рядом.І моя мрія збулась,я отримав бажаного.Проїхав сотні кілометрів щоб зустріти її,так це правда раді кохання потрібно жертвувати будь-чим бо це цього варте,пам’ятаю як я їхав в поїзді досить довго і весь час думав що сказати їй як побачу,це виглядає смішним але так Воно було,мої почуття,та емоції не давали спокою.Та все ж таки я зустрів,я не сказав цього чого мав сказати,досить часто ми сварились я робив боляче,хоча насправді цього і не хотів,але ми завжди мирились ми любили один одного,але настав час якого я найбільше боявся,втратити її,і це сталося,за цей час що ми були разом я досить багато чого зрозумів,я плакав,я не їв,не до сипав,я завжди думав про неї,біль не давала мені спокою,боліло усе,такої болі я не бажаю нікому.Одного разу я почув,раді чого я старався,це був простий міраж,вона покохала іншого,а мене просто покинула,я не ображаюсь за це на неї,кожний з нас обирає свій шлях,по якому він іде сам.Мені важко розлучатись не тільки з нею але і її родиною,котру я прийняв як свою рідну,пам’ятаю як нам було добре в двох як,як я писав листи признавався в коханні навіть ставав на коліна я робив усе щоб було добре.Але все вийшло як найгірше,так я розумію що появиться колись інша,але я ніколи не зможу покохати так як покохав ЇЇ.Так я не стидаюсь цього всього розказати тому що це Все є правдою.Тому хочу щоб кожний з вас хто прочитає цього листа звернув увагу на цю любов якою вона Була,прочитає уважно,і нехай береже свою кохану,бо цього зберегти я не зміг,хто прочитав нехай передасть іншому.
Низький уклін перед ВАМИ! Кохані!
